დედამიწაზე არის ღმერთისგან აღნიშნული ქვეყანა რომელსაც საქართველო ეწოდება და ამ ქვეყნის, აღმოსავლეთ ნაწილში, ქვემო ქართლში, მდებარეობს ქალაქი, რომელსაც თეთრიწყარო ჰქვია. ეს არის ჩემი ქალაქი და იგი ცნობილია არა მარტო იმით, რომ აქ მოედინება თეთრი წყარო და აქ არის მაღალი ცისფერი ცა და კრისტალურად გამჭვირვალე ჰაერი...
ამ შედარებით პატარა ტერიტორიაზე (114კვ.კმ) მდებარეობს 400–დე ისტორიულარქიტექტურული ძეგლი.

ბილიკ ბილიკ დავდივართ


              ლაშქრობა ფარცხისის ციხეში


                     ნატო წიკლაური


























    ლაშქრობა გომერ გორაზე


 ჩვენ, 7 კლასის მოსწავლეები გავიგეთრომ სკოლის ტურისტული ჯგუფი (8 – 12 კლასის ბავშვები)  არუსია მასწავლებელთან ერთად მიდიან ლაშქრობაზე   გომერ გორაზეჩვენ მივედით მასწავლებელთან და ვთხოვეთ,რომ იმ ჯგუფ თან ერთად წავსულვიყავით  სალაშქროდმასწავლებელი დაგვთანხმდაჩვენ გამოვეწყვეთ სპორტულ ფორმაშიჩავიცვით მოხერხებული ფეხსაცმელი,    ავიკიდეთ ზურგჩანთები და წავედით მაღალკლასელებთან ერთად
    ჩვენი თეთრიწყარო ძალიან ლამაზიაის განთქმულია თავისი მინდვრებითდა ველებითტყეებით და წყლებითეკლესიებით და ციხე სიმაგრეებით და  რაც მტავარია –თავისი ხალხით.
    ფიქრებით თეთრიწყაროს სილამაზეზეავედით პატარა გორაკზერომელიცთეთრი ქვებით იყო დაფარულიეგ ქვების მეშვეობით ჩვენი თეთრიწყარო  დაარქვეს თეთრიწყაროდ.  საქმე იმაშიარომ წვიმის დროს წყაროებში წყალი კირით ივსება და ხდება თეთრი – აქედან მოდის სახელი  თეთრიწყარო.  
    ცხელოდაკიდე კარგია დაიწყო ფიჭვნარიგრილი და არაჩვეულებრივიჰაერი მოგცა ჩვენ ძალატყე ძალიან ლამაზი იყოარ წარმოვიდგინერომ 50წლებში აქ არიყო ტყე!  მასწავლებელმა თქვარომ ეგ ხეები დარგეს მეორესკოლის მოსწავლეებიფიჭვნარი დამთავრდა და მივადექით ერთ ადგილას,სადაც ვნახეთ დიდი ლოდებიდა,რომელიცროგორ არუსია მასწავლებელმააგვიხსნა იყო ვულკანის ამოფრქევევის შედეგათ წარმოქმნილი ლოდები.შემდექ ავედით მთაზერომელიცჰქვია გომერ გორატრავერსით ავედითგომერზედავიღალეთმაგრამ მღეროდითმერე გავშალეთ სუფრა.შემოვუსხედით სუფრასვიმხიარულეთბევრი ვიცინეთ,ბევრი ვიმღერეთ.
   დაბრუნების დროც დადგა და ყველა კმაყოფილი დავბრუნდით სახლებში.ასე დასრულდა ჩვენი ლაშქრობა გომერზე.
   7კლასის მოსწავლე – ოსმანოვა ფატიმა.


    Поход на Гомер гору.






                                  ფატიმა ოსმანოვი




                                       ისევ ფატიმა



Есть у нас в городе гора. Миллионы лет стоит она, наблюдая за ходом
истории. Что только не перевидела она! Чего только нет на ее памяти!
Сколько миллионов лет стоит она, охраняя спокойствие г. Тетрицкаро и
ее жителей! Сколько событий и людей прошло мимо! Сколько историй
помнит эта гора!
 Kогда  мать-земля была молода, в огне и муках, под 41°34' с.
ш. и 62°7' в. д. родила ее - гору.  Ее высота 4820фт. — 1.257 метров
над уровнем моря. И назвать ее должны были Белой, т. к. она состояла
из белого известняка, а назвали ее - Гомер - горой. Почему Гомер?
Может, потому, что как и древнегреческий поэт Гомер задумчиво
наблюдала со стороны за ходом истории, не вмешиваясь в ее течение? А,
может оттого, что еще в начале XX века она была совершенно "лысой" с
огромным покатым лбом, как у великого поэта? Так или иначе - ее зовут
Гомер 
и миллионы лет стоит она на страже нашего края, защищая спокойствие людей, и своим сосновым воздухом придает жителям Тетрицкаро сил и энергии. Вот туда, к вершине горы Гомер мы и отправились в поход. Начало дороги было очень трудным: пекло солнце, был огромный набор высоты, хотелось пить и куда –нибудь спрятаться от жары… В таком состоянии мы дошли до соснового леса и... Куда исчезла усталость, жажда?! Мы приободрились, развеселились и даже запели. Неужели таково влияние соснового леса? Значит, правду говорят: " В сосновом лесу – веселиться, а в еловом повеситься!" Сразу заиграл аппетит и мы еле дождались привала и перекуса. Поев, мы отправились к огромным вулканическим камням. Малыши в восторге бегали от одного валуна к другому, отыскивая интересные камни. И действительно нашли: в одном вулканическом куске они обнаружили полупрозрачный кристалл, мы с учительницей перебрали все знакомые камни, но ни под какое описание он не подходил. Дальше мы пошли к облому земной коры, который опоясывал гору Гомер. У нас в народе говорят, что Гомер – это потухший вулкан. Стало как – то не по себе и мы поспешили уйти от этого места. Вскоре мы дошли до слоистых скал. Очень интересно были расположены камни, как будто слоистое пирожное. Сразу захотелось есть. Мы вытащили из рюкзаков оставшуюся еду и с превеликим аппетитом съели все. Солнце уже клонилось к западу и мы решили возвращаться домой
                                                       Ученица 12 класса - Инга Арутюнян




Комментариев нет:

Отправить комментарий

ჩვენ გჩუქნით მზეს!!!

ჩვენ გჩუქნით მზეს!!!
Georgia (orthographic projection with inset)